Козацький гарт духу й тіла викликає в козачат задоволення, захоплення й неабияке бажання бути сильними, спритними, витривалими, загартованими й непоборними. Цьому сприяють цілюще повітря, прохолодна вода, фізичні випробування, збалансоване харчування й козацькі кричалки, які гуртують, кличуть до дії, підбадьорюють, повчають, знімають утому, залучають незадіяні внутрішні резерви людини на виконання надважкої роботи.
Допитливимрозумом, душею й серцем проникають козачата в таїни природи. Навчаютьсявдивлятися й бачити, услухатися й чути, помічати будь-які сліди лісових мешканців і за ними визначати поведінку тварин, розуміти мудрі взаємозв’язки природного середовища та своюпричетність до їх збереження.
У дитячій козацькій чоті зростають не просто козачата. Це нехай і маленькі, але сильні й вольові люди, які здатні на такі величні справи, що часто не під силу нашим дорослимспіввітчизникам. Суть дитячої суспільно корисної діяльності не тільки в прояві турботи й доброти. Вона набагато глибша, бо дає можливість козачатам виховувати у собі почуття особистої гідності від виконаного громадського обов’язку.
Козачата мають природну потребу наслідувати відважних козаків і воїнів-визволителів. Вони залюбки беруть участь у заходах, які формують у них хоробрість, відданість своїй справі, цілеспрямованість, наполегливість у досягненні мети, відповідальність, жертовність в ім’я розквіту країни. Такими якостями володіють ті педагоги КУ ССШ №25 та козаки-наставники, які пліч-о-пліч самовіддано працюють з учнями козацьких класів.
